- погнати
- пожену́, пожене́ш, док.1) перех. Змусити рухатися в певному напрямку. || також без додатка, розм. Насильно відправити, послати куди-небудь. || розм. Спрямувати рух чого-небудь, повести у певному напрямку щось. || Рвучко, підхопивши (вітром, бурею і т. ін.), понести. || безос.2) перех. Примусити швидко бігти, їхати, йти і т. ін. || розм. Примусити кого-небудь швидко піти, відправитися куди-небудь із якимсь дорученням і т. ін.3) неперех., розм. Швидко побігти, поїхати; помчати.4) перех., розм. Почати швидко, інтенсивно рости. || Збільшити кількість чого-небудь, вироблення чогось. || Посприяти швидкому рухові, ростові чого-небудь.5) перех. Примусити кого-небудь залишити якесь-місце, приміщення і т. ін., піти геть; прогнати. || Почати переслідувати, виганяти ворога. Погнати ворога.6) перех., розм. Спонукати кого-небудь до швидкого виконання чогось; підігнати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.